Творчість учителів та дітей

Художні набутки талановитої учениці

IMG_0665.JPGНещодавно вийшли у світ перший випуск альманаху “Відлуння заповітів земляків”, присвячений вшануванню пам’яті Володимира Петровича Степанюка та альманах художніх творів переможців VI обласного літературного конкурсу “Відлуння заповітів земляків”, присвяченого 150-річчю з дня народження Миколи Дмітрієва.
Приємно, що до альманахів увійшли художні набутки талановитої учениці 10-А класу КЗ “Полтавська загальноосвітня школа I-III ступенів №28” Ляшенко Аделіни – переможниці (диплом III-го ступеня) VI обласного літературного конкурсу та (диплом II-го ступеня) III-го обласного літературного конкурсу. Науковий керівник – Кононенко Світлана Миколаївна, учитель української мови та літератури КЗ “Полтавька загальноосвітня школа I-III ступенів №28”.
Вірш-портрет “Славетний син полтавької землі” розкриває величезний особистий внесок Володимира Степанюка в розбудову України, підкреслює важливу просвітницьку діяльність нашого краянина. Поезія “Талантами Полтавщина багата” висвітлює постать українського видавця, громадсько-культурного діяча, публіциста, правника Миколи Дмітрієва.
Альманахи адресовані учнівській та студентській молоді, учителям і викладачам освітніх закладів усіх форм власності, науково-педагогічним працівникам позашкілля та всім поціновувачам художньої літератури.
Кононенко Світлана Миколаївна, учитель української мови та літератури КЗ “Полтавька загальноосвітня школа I-III ступенів №28”.

“Мозаїка щастя”

Редакція інформаційного вісника “Освітній простір Полтави” продовжує знайомити своїх читачів із творчістю юних поетів Полтавської гімназії № 17. Пропонуємо вашій увазі поезії зі збірки “Мозаїка щастя” з розділу “На тісному горищі – майстерня забутих думок”

 На тісному горищі – майстерня забутих думок

На тісному горищі – майстерня забутих думок.mysli080714_771x517
Їх чепати не варто – їм також бракує самотності.
Крізь віконце мандрує байдуже проміння зірок
По запилених темних кімнатах твоєї свідомості.

(Усі гасові лампи розбив хтось, згасивши вогонь)
Не рахуй світлячків, які хочуть додати яскравості.
Бо вони потрапляють до протягу темних долонь –
Він зігріти знов душу бажає в години старості.

Прибуває байдак – молодик випливає з-за хмар,
Світло ллє на причал: “Ти ж у подорож довго збиралась!”
Та у відповідь пишеш в пилинках, щоб ще зачекав,
Бо валіза із мрій вчора пір’ям безглуздо розпалась.

На полицяз розставиш новели/етюди життя:
Не за назвою/часом/важливістю – а за кольором.
Прочитай, скільки місяців/років (чи вічностей) до забуття
Між рядків залишилось, що майже-не-віють-холодом.

На горище заглянь ще хоч раз до коробки забутих думок.
Тільки тут можна з часом у карти зіграти ще партію.
В нічию; (не)суперник попереду знову на крок –
Як завжди, тут козирний сховав у піщану мантію.

Гриценко Яна, випускниця  2017 року

 * * *

На дошці оголошень повішена листівка:shhirіst-і-prirodnіst (1)
“Ми загубили щирість, не знайдемо давно,
Готуєм нагороду – солодощі й готівка,
Її востаннє бачили в французькому кіно”.

І дуже дивно й досі, чому це загубилась?
Чому втекла безслідно й додому не прийшла?
Мабуть, на ваш обман вона вже надивилась
І місце поруч з совістю для себе віднайшла.

Величко Олександра, випускниця 2017 року

Advertisements